Нагрудний одяг об'єднує ті його частини, які одягаються на сорочку, прикривають верхню частину статури, сягають талії або колін, суттєво впливаючи на загальну конструкцію, силует вбрання. Виникненя й розвиток нагрудного одягу пов'язані з кліматичними умовами, особливостями побуту, господарською та культурною діяльністю людей. На Україні поширені два основних типи нагрудного одягу: без рукавів - кірсетки, камізельки, кептарі, лейбики, бунди, катанки тощо; з рукавами - кофти, сачки, кабати. За матеріалом нагрудний одяг поділяється на полотняний, сукняний, комбінований; з фабричних тканин. Його викроювали з одного полотнища, перегнутого на плечах на рівні частини по довжині: перед і спинку. Горловину вирізували близько до шиї, передню частину розрізали посередині вертикально на дві поли. Коміра не було, але часто відгортали верхні кути пілок. На передніх полах зрідка робили кишені. Рукави були по основі або у напівовальних проймах. Часто нагрудний одяг мав підкладку.

Безрукавки у чоловіків і жінок були подібні, відмінності створюють фабричні матеріали і принципи декорування. У різних місцевостях цей тип одягу має локальні назви, особливості крою, форми, принципи декорування. Часто здоблювали вертикальними смугами на полах, при нагрудному розрізі на проймах і горизонтальними - знизу полів, спинки і рукавів. Виділяється вишивка стебнівка у нагрудній частині рукавів центральних областей України. Своєрідна вишивка гуцульських безрукавок - кептарів. Їхні поли вишиті складними стрічками, а в кутах полів при бокових швах, на спинці розташовані розеткові або центрально-променисті композиції. Часто на спинці кептарів між вирізами пройми - зооморфні та антропоморфні мотиви у складному обрамуванні.

С.А.Антонович, Р.В.Захарчук-Чугай, М.С.Станкевич, "Декоративно-прикладне мистецтво"